ГЕС Корані
| ГЕС Корані | |
|---|---|
| 17°12′44″ пд. ш. 65°52′33″ зх. д. / 17.212277777778° пд. ш. 65.875722222222° зх. д. | |
| Країна |  Болівія |
| Стан | діюча |
| Річка | Корані |
| Каскад | гідровузол у сточищі Еспіриту-Санту |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1967 – 1980 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 54 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 622 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 4 Voith |
| Витрата через турбіни | 2х79 + 2х77 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Siemens по 15 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 4х13,5 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляна/кам’яно-накидна з глиняним ядром + мурована/бетонна |
| Висота греблі | 30 м |
| Довжина греблі | 683 + 270 м |
| ЛЕП | 115 |
| Власник | Empresa Nacional de Electricidad |
  ГЕС Корані | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Корані – гідроелектростанція в Болівії, за три десятки кілометрів на північний схід від Кочабамби. Знаходячись перед ГЕС Santa Isabel, становить верхній ступінь дериваційного каскаду у сточищі річки Еспіриту-Санту, лівого витоку Чапаре (впадає ліворуч до Маморе, правого витоку Мадейри, котра в свою чергу є правою притокою Амазонки).
Для накопичення ресурсу в інтересах всього каскаду на річці Корані, правій притоці Еспіриту-Санту, створили водосховище з площею поверхні 14,1 км2 та об’ємом 145 млн м3 (корисний об’єм 138 млн м3), яке має припустиме коливання рівня поверхні між позначками 3229 та 3246 метрів НРМ. Його утримує комбінована земляна/кам’яно-накидна гребля з глиняним ядром висотою 30 метрів та довжиною 683 метри, ліворуч від якої існує мурована/бетонна водоскидна ділянка довжиною 270 метрів.[1]
Окрім природного притоку, до озера Корані збирається додатковий ресурс за допомогою тунелів та каналів загальною довжиною 20 км та 50 км відповідно. В тому числі, через тунелі довжиною 12,1 км здійснюється деривація із чотирьох водозаборів у сточищі протікаючої далі на схід річки Малага (правий витік ще однієї правої притоки Еспіриту-Санту – річки Паракті). Саме для прийому ресурсу з Малаги у 1984 році первісну земляну греблю з мурованим водоскидом наростили на 5 метрів за рахунок кам’яно-накидної та бетонної частин.[2]
Оскільки сточище Еспіриту-Санту повністю розташоване в межах Анд, це забезпечує умови для створення гідроенергетичних схем із великим напором. Так, деривація води в розташовану на схід долину річки Santa Isabel (лівий витік Паракті) через тунель довжиною 1,9 км та наступні напірні водоводи довжиною біля 0,8 км створює напір у 622 метри. Основне обладнання станції становлять чотири турбіни типу Пелтон потужністю по 13,5 МВт – дві ввели в експлуатацію у 1967-му, а ще дві у 1980-му.
Відпрацьована вода відводиться у нижній балансуючий резервуар, звідки спрямовується на наступний ступінь каскаду.
Для видачі продукції її напруга піднімається до 115 кВ.[3][4]
- ↑ Corani conocerá estado de la represa después de 50 años – EnergyPress. www.energypress.com.bo (es-ES) . Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 21 серпня 2018.
- ↑ Canadian Science Publishing. doi:10.1139/t87-004#.w3sx4m4zbcc. Процитовано 21 серпня 2018.
- ↑ Lic. Osvaldo Tiniñi INFORME DE PASANTIA CENTRAL HIDROELECTRICA CORANI - SANTA ISABEL (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 серпня 2018.
- ↑ Corani Hydroelectric Power Plant Bolivia - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 21 серпня 2018.